Особливістю цього року можна назвати те, що правове життя практично підкорено політичним інтересам. Іде боротьба не тільки за керування фінансовими потоками та економічним потенціалом країни. Вона перетворюється у війну за відповідальні службові крісла, за потрібні рішення у резонансних справах, за правову інформацію, за вплив певних ідей.
Український народ, з такими труднощами позбавившись радянської ідеології, носієм якої була КПРС, зараз потрапляє у залежність від квазіідеології політичних клубів, що називають себе парламентськими партіями, блоками, об'єднаннями. Подібного переплетіння зав'язок, сюжетів, ролей і фіналів, здається, ми ще не бачили за всі роки "спектаклю", що складає історія нашої незалежності. Тому, проводячи ретроспективний аналіз досягнень юристів, правових подій, нездоланих протиріч, прийнятих законів та видань, що побачили світ, редакція намагалася привернути увагу до закономірностей їх виникнення, прагнула розібратися у русі подій правового життя.
Безперечно, що в кожного з нас є власне бачення напряму, сили та значення цього руху. При цьому ми помічаємо, що, по-перше, одні рухаються на мерседесах, а інші плентаються на конячках, і, по-друге, рух цей не є єдино спрямованим. Постає питання: невже це крокує та сама демократія, на яку ми так сподівалися? Помаранчева революція не стала впливовою рушійною силою нашого розвитку. Реванш демократії регіоналів не відбувся. Обидві сили втратили за цей рік більше, ніж здобули. На цьому тлі постпомаранчевий феномен Юлії Тимошенко відбувся як вагомий фактор року, незважаючи на її очевидні політичні проколи. Цей рік став роком посилення кар'єри Юлії Тимошенко. Проте у ньому посилилися прояви примітивного макевіалізму, бездуховності, зрощування інтересів бізнесу й політики, кримінальних і ділових інтересів, що стало підґрунтям для виникнення зваричів, лозинських і їм подібних індивідуумів. Але поряд з темними плямами існують і світлі.
Рейтинговий аналіз ми проводили, враховуючи думки наших експертів та дописувачів. До джерел аналізу редакція врахувала результати експертних досліджень, проведених українськими інформаційними агенціями, аналітичними центрами, громадськими юридичними організаціями. У рейтингуванні було враховано й авторитетні думки членів редакційної ради "ЮВУ".
Рейтинг 2009 року ми присвятили дослідженню :
І. П'яти найбільш вагомих правових подій.
ІІ. П'яти правових проблем, що не знайшли свого вирішення у цьому році.
ІІІ. П'яти професійних досягнень юристів, які стали впливовими в цьому році.
ІV. П'яти найбільш важливих законів, значення яких не обмежується терміном одного року або дією в межах окремої сфери суспільних відносин.
V. П'яти юридичних видань, що є фундаментальними і характерними, виходячи саме з умов року, що минув.
Кількість представлених варіантів у кожній групі, по п'ять, є оптимальною. І це допомагає зосередитися на найвагоміших фактах правового життя. Безперечно, наші думки не є безспірними. Редакція не вдалася до дрібних або спекулятивних міркувань, що часто-густо засіваються у службових кабінетах або у деяких ЗМІ
I. У рейтингу найбільш вагомих правових подій цього року перше місце посідає подія, що є конституційною і за своїм характером, і за вагою, — це вирішальний етап президентських перегонів. До нього країна йшла цілий рік через недофінансування роботи виборчих комісій, зміни виборчого законодавства, політичний вплив на адміністративні суди тощо. За попередніми даними не менше одного мільйона українців готує ці вибори для решти політичного електорату. Лідерами перегонів, як свідчать опитування, є Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Арсеній Яценюк, Володимир Литвин. Виборцям подобаються аналітики-інтелектуали Микола Гриценко, Інна Богословська. Чинний Президент Віктор Ющенко, якій не є лідером у цьому списку, на відміну від усіх інших запропонував цілком слушний проект конституції, що має нарешті об'єднати країну навколо доленосних проблем. У кожного з них своя доля і політичний шлях. Але ми з вами обиратимемо з них найдостойнішого.
Друге місце у цьому рейтингу, безперечно, віддано серії подій, в тому числі правових, які мають своїм наслідком рішення УЄФА з проведення в українських містах Києві, Донецьку, Львові та Харкові ігор Чемпіонату Європи-2012. Незважаючи на складну економічну і фінансову ситуацію Україні, вдалося вирватися із непевного стану підготовки інфраструктури, соціальної та правової бази для ігор Євро-2012. Отже, незважаючи на об'єктивні складнощі, процес європеїзації нашої країни продовжується, що надасть нового поштовху в її соціальному розвитку.
Трете місце посідає явище, яке має назву національний реєстр ІМЕІ кодів для продукції, на якій він нанесений. В умовах глобального ринку національні перестороги стосовно "сірих" мобільних телефонів, переговорних пристроїв, іншої цифрової техніки іноземного виробництва, що заполонила місткий вітчизняний ринок, не є зайвими. Поза бюджетом за наявності "сірої" цифрової техніки опиняються мільярди гривень. У цьому році нарешті вдалося створити те, що в інших країнах вже давно існує, — єдиний перелік кодів, за наявності яких продукція може бути завезена на суверенну територію держави і отримати сервісне обслуговування.
Четвертим місцем можливо позначити подію, на яку сучасна українська історія чекала останні дев'ятнадцять років, — порушення кримінальної справи за фактом Голодомору. Складність ситуації полягає в тому, що після смерті осіб, винних у вчиненні дій, наслідком яких стало вимирання кількох мільйонів українців, відповідати як суб'єкт злочину має держава. За статтею 3 Конституції України держава відповідає перед громадянами за свою діяльність. Факт порушення цієї кримінальної справи є доказом того, що Українська держава вже починає це робити. Головне, щоб із цього факту певні кола не зробили політичного шоу.
П'ятого місця в цьому рейтингу не можна не віддати серії подій, які свідчать про зростання громадської ролі юристів у житті країни. Перелік впливових громадських юридичних організацій нараховує вже кілька десятків. Провідними з них лишаються Союз юристів України (президент Валерій Евдокимов), Спілка адвокатів України (президент Тетяна Варфоломеєва), Асоціація правників України (президент Сергій Коннов), Українська нотаріальна палата (президент Людмила Павлова), Координаційна Рада молодих юристів (голова Славік Бігун) тощо. У цьому році проведено низку акцій, що свідчили про початкові форми громадянського суспільства, громадського контролю тощо.
II. Постійною інтригою у правовому житті виявляється безліч протиріч, проблемних явищ, які затримують прогресивні урядові та громадські дії, зменшують позитивне ставлення до влади й юристів у цілому з боку пересічних громадян.
Тому, на наше переконання, перше місце в рейтингу правових проблем має посісти проблема конфліктності інститутів влади. На жаль, особливості системи владних інститутів на сьогодні в Україні визначаються негативними факторами, зокрема, політична система характеризується нестабільністю, схильністю до поглиблення конфліктів між політичними партіями та блоками, в тому числі і в середині державного механізму, соціальні процеси, що ініційовані інститутами влади, відбуваються повільно та не знаходять підтримки переважної більшості населення через низький рівень довіри до всіх інститутів влади. Крім того, відсутність жорсткого та об'єктивного контролю інститутів влади значною мірою дестабілізує систему управління, що в кінцевому рахунку робить її безвідповідальною та корумпованою. Отже, чи не вперше 2009 рік закінчився у невідомості, оскільки залишилося поза увагою одне з найголовніших проблемних питань — фактор конфліктності інститутів влади, і як наслідок — криза державності, відсутність Державного бюджету на 2010 рік, стагнація економіки, корупція та ін.
На другому місці рейтингу правових проблем можна зазначити відсутність належних правових інструментів для роз'єднання влади і бізнесу (зокрема, однією із головних подій 2009 року в українському політикумі є призначення міністром закордонних справ Петра Порошенка, якого насамперед асоціюють з великим бізнесом), та правових механізмів підвищення ролі і статусу опозиції в нашій державі (наприклад, відсутність законодавчого врегулювання правовідносин у сфері здійснення опозиційної діяльності у ВРУ, невизначеність місця опозиції у функціонуванні суспільства та держави, принципів відносин між коаліцією депутатських фракцій у ВРУ та опозицією, проблема забезпечення законодавчих гарантій діяльності опозиції тощо).
На третьому місці рейтингу правових проблем можна зазначити численні порушення законодавства у сфері земельних відносин, які чи не щодня лунають від ЗМІ. Так, за результатами перевірок органами прокуратури було порушено 770 кримінальних справ, половину з яких направлено до суду, опротестовано майже 7,6 тис. незаконних рішень органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. За втручання прокурорів вдалося запобігти протиправному відчуженню майже 16 тис. га земель державної і комунальної власності. За документами прокурорського реагування до відповідальності притягнуто 4,3 тис. службових осіб, з яких 400 — посадовців органів державного контролю, відшкодовано 58,5 млн грн, повернуто понад 25,4 тис. га землі. Заявлено 13,3 тис. позовів, за результатами розгляду яких відшкодовано 46 млн грн. Порушенням законів сприяє, на жаль, відсутність належного розмежування земель державної і комунальної власності, природно-заповідного, водного фонду та історико-культурного призначення, незавершеність інвентаризації земель та її грошової оцінки.
Четверте місце посідає проблема відсутності законодавчого врегулювання питань земельного кадастру. 17.11.2009 р. на засіданні Верховної Ради України депутати, на жаль, відхилили Закон України "Про державний земельний кадастр" з пропозиціями Президента після доопрацювання. Відтак, не перейнявшись важливістю закону для держави, в Україні відкинуто на кілька кроків назад розвиток системи державного земельного кадастру. Разом з тим, Закон (реєстр. №0855) визначав правові та організаційні засади проведення земельно-кадастрової діяльності, ведення державного земельного кадастру, в тому числі реєстрації земельних ділянок і прав на них, використання кадастрових відомостей, спрямованих на захист права власності та користування земельними ділянками, раціонального використання та охорони земель. Отже, на сьогодні Україна залишилася єдиною державою на пострадянському просторі, у якій законодавчо не врегульовано питання земельного кадастру.
П'яте місце утримує невирішена проблема призначення суддів на адміністративні посади. Вирішення цього питання судова влада в Україні очікує вже третій рік поспіль. 22 грудня 2009 року КСУ зламав тимчасову процедуру призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади, встановлену рішенням Ради суддів України №50 від 30 травня 2007 р. Зокрема, судді КСУ констатували, що в аспекті конституційного подання положення пункту 4 частини п'ятої статті 116 Закону "Про судоустрій України", згідно з яким Рада суддів України вирішує питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених цим Законом, у системному зв'язку з положенням його першого речення частини п'ятої статті 20 треба розуміти так, що Рада суддів України повноважна давати рекомендації стосовно такого призначення тому органу (посадовій особі), який законом наділений цими повноваженнями. Більше того, цим рішенням зобов'язано ВР України невідкладно виконати рішення КСУ від 16 травня 2007 року щодо законодавчого врегулювання питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади. У свою чергу, Рада суддів України у своєму рішенні № 100 від 25 грудня 2009 року вирішила — рішення КСУ від 22.12.2009 р. взяти до відома; головам судів і їх заступникам, призначеним на ці посади Радою суддів України в період з 31 травня 2007 року по 22 грудня 2009 року, продовжити виконання своїх повноважень до закінчення строків, на які їх призначено; уповноважити голову Ради суддів України ще раз звернутися до Голови Верховної Ради України щодо необхідності невідкладно законодавчо врегулювати питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади, врахувавши позиції з цього питання, напрацьовані Радою суддів України та з'їздами суддів України.
III. Значну складність завжди викликає рейтинговий аналіз професійних досягнень юристів. За даними інформагенцій і громадських юридичних об'єднань, у центрі уваги в цілому постали близько ста юристів, які зуміли привернути увагу до власної персони завдяки професійним досягненням, особистим чеснотам, харизматичним нахилам. У полі зору наших експертів, і власне публікацій в "ЮВУ", стали Юрій Баулін, Ірина Бережна, Славік Бігун, Інна Богословська, Тетяна Варфоломеєва, Сергій Власенко, Ірина Войтюк, Сергій Головатий, Василь Горбаль, Сергій Демченко, Валерій Євдокимов, Віталій Журавський, Роман Зварич, Ніна Карпачова, Сергій Коннов, Наталія Кузнєцова, Микола Катеринчук, Сергій Ківалов, Руслан Князевич, Борис Колесніков, Євген Корнійчук, Олександр Лавринович, Олена Лукаш, Валентин Мамутов, Олександр Медведько, Микола Мельник, Юрій Мірошніченко, Володимир Мойсик, Микола Оніщук, Василь Онопенко, Петро Пилипчук, Андрій Портнов, Дмитро Притика, Володимир Рєзников, Анатолій Селіванов, Володимир Сивкович, Марина Ставнійчук, Михайло Теплюк, Віталій Хомутиннік, Володимир Черниш, Тарас Чорновіл, Арсеній Яценюк та багато інших. Наша головна увага була прикута до правової й громадянської позиції особи, результативності її праці, а також особливих організаторських, інтелектуальних, політичних здібностей. Тому до рейтингу увійшли юристи, які відрізняються поєднанням різних видів діяльності, а також мають великий потенціал у практичній, адміністративній, науковій або викладацькій роботі.
Виходячи з таких позицій практично усі експерти віддали перше місце Василю Онопенку — Голові Верховного Суду України, який є одним із провідних українських юристів. У його біографії — перебування на високих державних посадах, у тому числі судді Верховного Суду України, міністра юстиції, депутата Верховної Ради України. Експерти відзначають його креативність, ґрунтовність і послідовність у своїй діяльності. Незважаючи на системну та цілеспрямовану дискредитацію судів і суддів, з використанням владних та інформаційних ресурсів, із залученням представників певних правоохоронних органів, незважаючи на критичне недофінансування судів, В.Онопенко зазначає, що судді у своїй діяльності мають опиратися лишена на одну основу — закон. І хоча початок грудня 2009 року запам'ятався зверненням В. Онопенка до Ради суддів адміністративних судів України щодо надання рекомендації про дострокове звільнення О. Пасенюка з посади голови Вищого адміністративного суду України, разом з тим, згідно із повідомленнями ЗМІ, В. Онопенко підкреслює, що адміністративні суди мають функціонувати, а адміністративне судочинство слід вдосконалювати та розвивати.
Друге місце в професійному рейтингу провідних юристів року посів Олександр Лавринович. Окрім високої політичної активності та сильної харизми, експерти відзначають послідовність, високу працездатність і продуктивність його роботи. На посаді першого заступника Голови Верховної Ради України експерти побачили виваженого, зосередженого, відповідального і толерантного юриста-політика. Попри всі бурхливі події політичного року, що минув, парламент, на думку О. Лавриновича, хоч і з браком, але виконав свою функцію єдиного законодавчого органу. І хоча, враховуючи політичні протистояння у парламенті, кількість ухвалених законів протягом 2009 року є набагато більшою, ніж у будь-якому парламенті країн Європи, однак головне питання продуктивності роботи вітчизняного парламенту, за словами О. Лавриновича, має полягати в тому, наскільки вирішуються концептуальні проблеми держави і наскільки ухвалені закони є якісними.
На третьому місці серед інших авторитетних юристів опинився відомий юрист і науковець, голова ЦВК України Володимир Шаповал. Маючи фундаментальні юридичні знання й величезний досвід державного управління, В. Шаповал за короткий термін після завершення каденції першого заступника Голови Конституційного Суду, почав відігравати все більш активну роль у юридичних колах, Секретаріаті Президента, а згодом був призначений головою ЦВК. Експерти відзначили неабиякі організаторські здібності та виваженість В.Шаповала в організації роботи ЦВК під час виборчого процесу, враховуючи той факт, що станом на 4 січня ц.р. витрати на підготовку президентських виборів у 2009 році профінансовані лише на 80%, а у 2010 р. фінансування ще не почалося. Незважаючи на рішення КСУ від 19 жовтня 2009 року з приводу внесення змін у виборче законодавство, В.Шаповал не бачить нездоланних перешкод, які могли би зламати виборчий процес.
Четверте місце в даному рейтингу експерти віддали Миколі Оніщуку. При цьому головною перевагою цієї людини є не стільки зайняття високої державної посади міністра юстиції України, скільки саме його активна позиція, зокрема, щодо потреби у нагальному проведенні цілої низки правових реформ, які тривалий час залишаються предметом здебільшого наукових дискусій, але не отримують свого належного законодавчого забезпечення. За словами М. Оніщука, йдеться, передусім, про реформу публічної адміністрації, адміністративно-територіальну, судово-правову реформи, реформу кримінальної юстиції а також про реформування місцевого самоврядування в Україні.
П'яте місце, за номером, але не за значенням, було віддано академіку НАН України, академіку АПрН України, доктору юридичних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України, ректору Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого Василю Тацію. 30 січня 2009 року відбулися щорічні загальні збори Академії правових наук України, на яких розглянуто низку важливих питань діяльності академії. З доповіддю "Про основні підсумки діяльності АПрН України та її завдання на перспективу" виступив президент академії, академік НАН України В. Тацій, у якій йшлося про підсумки діяльності академії у 2008 році, а також за останні п'ять років, враховуючи те, що спливає п'ятирічний термін повноважень керівництва академії та її Президії. Порядком денним загальних зборів було передбачено проведення виборів Президії АПрН України у зв'язку із закінченням терміну повноважень попереднього складу Президії. Відповідно до положень Статуту та за результатами таємного голосування дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів АПрН України В.Тація було обрано президентом АПрн України на наступні 5 років.
IV. Проведення рейтингового аналізу нормативно-правових актів є надзвичайно трудомісткою справою і викликає певні застереження, оскільки не існує неважливих або незначущих законів. Законодавчий процес висуває свої вимоги не тільки щодо продукту, яким є законі, а також і щодо його ефективності та інтенсивності впливу на суспільні відносини. У минулому році було прийнято майже 250 законів, більшість з яких ратифікують міжнародно-правові документи або вносять зміни у чинні закони. Тут експерти відзначають Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів", згідно з яким, зокрема, третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, справи у спорах, що виникають з трудових відносин тощо.
Варто згадати про Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах", який передбачає запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах з метою установлення об'єктивного та неупередженого розподілу справ між суддями, надання відповідним особам інформації про стан розгляду справ щодо них, централізованого зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, реєстрації вхідної кореспонденції, підготовки статистичних даних тощо.
Звернув на себе увагу Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно погодинної оплати праці", згідно з яким з 1 січня 2010 р. передбачається погодинна оплата праці. Оскільки нормування у будівництві є одним з найважливіших напрямів діяльності будівельного комплексу, тому, на думку експертів, слушним було прийняття Закону України "Про будівельні норми", який визначає правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм. Необхідність встановлення на законодавчому рівні заборони стосовно незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель спричинила прийняття Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері довкілля". Не залишився поза увагою експертів і Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", метою прийняття якого є максимальне сприяння державою у започаткуванні та веденні власної справи шляхом законодавчого удосконалення відносин у цій сфері.
Значення перерахованих та інших законів важко недооцінити, бо вони відіграватимуть суттєву роль у суспільному розвиткові країни в цілому.
Проте експерти дійшли висновку, що перше місце у цьому рейтингу має посісти Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", який визначає правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин у даній сфері. Відсутність у цьому Законі чіткого механізму захисту інтересів власників при застосуванні примусового відчуження земельної ділянки у разі неотримання їх згоди на викуп відповідної земельної ділянки протягом року може позбавити власника можливості захистити свої майнові інтереси. Зокрема, цьому сприяє нечітке розмежування понять "суспільна необхідність" та "суспільна потреба", а також запровадження досить загального критерію визначення потреби у примусовому відчуженні земельної ділянки. Разом з тим, у даному Законі запроваджено принцип, за яким викуплена або примусово відчужена земельна ділянка не може бути передана в користування або у власність фізичній чи юридичній особі для цілей, не пов'язаних із забезпеченням суспільних потреб або суспільної необхідності, визначених у рішенні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про відчуження зазначеної земельної ділянки, що має стати гарантією того, що відчуження земельних ділянок для суспільних потреб не перетвориться у засіб посягання на законні інтереси власників, позбавлення їх власного майна шляхом маніпуляції суспільними потребами або мотивами суспільної необхідності.
Друге місце посів Закон України "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції", який введений в дію з 1 січня 2010 р. та визначає правові принципи організації діяльності оптових ринків с/г продукції в Україні, регулює відносини у цій сфері та спрямований на захист прав і законних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють оптовий продаж с/г продукції власного виробництва. Статус оптових ринків надається центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Відповідно до закону, основними завданнями оптових ринків, зокрема, є сприяння прискореному просуванню с/г продукції від виробника до кінцевого споживача в торговельному ланцюзі, надання можливості для виходу на ринок даної продукції всім постачальникам і споживачам такої продукції, а також визначення необхідного переліку с/г продукції, який має включати переважну більшість загальної номенклатури виробленої продукції, скорочення її втрат.
Третє місце експерти відвели низці законів, які мають на меті запобігання та протидію корупції. Ідеться про закони "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", дія яких перенесена з 1 січня на 1 квітня 2010 року. За три місяці, на які перенесли введення в дію антикорупційних законів, парламент має підготувати й ухвалити зміни до відповідного законодавства, спрямовані на усунення деяких юридично необґрунтованих, суперечливих та незрозумілих положень цих законів. Так, у ч. 2 ст. 17 Закону "Про засади запобігання та протидії корупції" вказано, що державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, здійснюється відповідно до Закону "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". Однак, останній закон передбачає заходи захисту стосовно осіб, які беруть участь лише у кримінальному судочинстві. Таким чином, особи, які надають допомогу в запобіганні та протидії адміністративним корупційним правопорушенням, насправді беззахисні. Сумнівною є доцільність звільнення з посад усіх осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, оскільки серед них є такі, які не заподіюють значної шкоди суспільству і не потребують настільки суворих санкцій. Ідеться, наприклад, про незаконне виконання роботи за сумісництвом, надання неповної інформації, незначне порушення вимог фінансового контролю тощо.
Четверте місце посів Закон України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", якого, з одного боку, домагалася опозиція і підписав Президент України, а з іншого, охрестили популістським, тому що, на думку представників БЮТ, в умовах світової фінансової кризи жодна країна не підвищувала соціальні стандарти, оскільки це тягне за собою інфляцію та девальвацію національної валюти, більше того — може повністю зруйнувати фінансову систему держави. До того ж МВФ повідомив про свою стурбованість прийняттям парламентом даного Закону, тому що він серйозно ускладнить виконання державного бюджету в Україні, а показник дефіциту бюджету значно перевищить 8%, що суперечить попереднім домовленостям з МВФ. Реальні наслідки прийняття цього Закону співвітчизники можуть відчути вже незабаром, а станом на 31.12.2009 р. що даного закону, за поданням 50 народних депутатів, ухвалою колегії суддів КСУ відкрито конституційне провадження у справі, ведеться підготовка справи до розгляду на засіданні КСУ.
На п'яте місце, враховуючи зростання кількості злочинів, пов'язаних із залежністю від азартних ігор та фінансових правопорушень у сфері грального бізнесу, зростання кількості гральних автоматів, розміщених не у відведених для цього місцях, та залів гральних автоматів, було вирішено поставити Закон "Про заборону грального бізнесу в Україні", згідно з яким в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх та який діє до прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах. Окрім деяких вад (зокрема, непередбачений механізм компенсації коштів за ліцензії, які придбали оператори грального ринку) та ляпів даного Закону (наприклад, заборона букмекерської діяльності — і це в період підготовки до Євро-2012), держава отримала "букет" серйозних проблем, які мусить тепер вирішувати (зокрема, проблема працевлаштування близько 200 тисяч осіб, які працювали у сфері грального бізнесу тощо). Попри те, що деякі винахідливі підприємці придумали нові форми легального обдурювання держави у сфері грального бізнесу, більшість українців підтримує наведення ладу на гральному ринку, адже "автомати" прямо-таки заполонили державу.
V. Останній за числом, але не за важливістю є рейтинг фундаментальних юридичних видань, що є характерними, виходячи з контексту розвитку видавничої справи у минулому році.
Перше місце експерти не вагаючись віддали монографії "Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин, за заг. ред. проф. Ю.Л. Бошицького (К.: "Юридична думка"). Ця монографія видана у співпраці з Київським університетом права НАН України та розрахована для науковців, викладачів, аспірантів і студентів юридичних навчальних закладів, широкого кола читачів. У книзі висвітлюються особливості державно-правового регулювання в умовах трансформації суспільних відносин. Досліджуються проблеми гармонізації правової системи країни, тенденції розвитку і напрями вдосконаленя економічних функцій держави; шляхи оптимізації співвідношення економічних інтересів держави і суспільства; важливі аспекти підвищення ефективності правового регулювання, подолання юридичних конфліктів, забезпечення верховенства права, розвитку правотворення тощо. Розкриваються проблеми правового впливу на сферу інтелектуальної власності, житлового права, відносин власності, оплати праці тощо. Досліджуються проблеми тлумачення понять у Кримінальному кодексі України, кримінального переслідування та організації і діяльності адвокатури.
Друге місце посіла "Енциклопедія цивільного права України" (за ред. Я. М. Шевченко), що видана видавництвом "Ін Юре" у співпраці з Академією правових наук України, та навчальний посібник "Договірне право України. Особлива частина" (за заг. ред. О. В. Дзери), виданий видавництвом "Юрінком Інтер" та рекомендований МОН України. В "Енциклопедії цивільного права України" досліджуються проблеми цивільного права і законодавства УкраїниВ "Енциклопедії цивільного права України" досліджуються проблеми цивільного права і законодавства України, висвітлюються нові досягнення цивільно-правової науки. У зв'язку з організацією нового українського суспільства розглядаються загальнотеоретичні проблеми, проблеми співвідношення цивільного і господарського права, права власності, права інтелектуальної власності. Поданий матеріал відповідає Цивільному кодексу України. Енциклопедія висвітлює питання правового регулювання економіки, захисту прав людини, проблеми цивільно-правової відповідальності; розглядає інститути права інтелектуальної власності, судову практику, практику застосування міжнародного приватного права тощо. Ця книга розрахована на широкі кола юридичної громадськості, науковців, викладачів вищих закладів освіти, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, юристів-практиків, студентів і аспірантів, а також усіх, хто цікавиться проблемами сучасного правознавства, державотворення і правотворення.
У навчальному посібнику "Договірне право України. Особлива частина" висвітлено питання правового регулювання договірних відносин. Аналізуються відповідні норми нового ЦК України, ЦК УРСР 1963 р., Сімейного та Господарського кодексів України, інших численних актів законодавства України, судова практика, наукові праці. У Особливій частині висвітлюються особливості окремих видів цивільно-правових договорів. Проаналізовані як традиційні договори, так і новостворені останніми роками договірні конструкції. Розрахований на студентів, аспірантів і викладачів юридичних вузів та факультетів, а також на працівників правоохоронних органів та практикуючих юристів.
Третє місце посіли книги із серії збірників нормативно-правових актів "Бібліотека платника податків" (за заг. ред. С.В. Буряка) та журнал "Бюлетень фінансово-податкового законодавства і практики його застосування. Офіційні матеріали ДПС", що видані видавництвом "Юрінком Інтер" у співпраці з Державною податковою адміністрацією України. "Бібліотека платника податків", що вийшла у 2009 р., складається із 6 книг — "Податок на прибуток підприємств", "Акцизний збір", "Оподаткування доходів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності", "Місцеві податки і збори. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", "Податок на додану вартість", "Погашення (стягнення) податкового боргу". Це тематичні збірники офіційних матеріалів, нормативно-правових актів, коментарів та роз'яснень. Серія має на меті сприяти поліпшенню обслуговування платників податків, підвищенню рівня ефективності роботи податкової служби в галузі адміністрування податків. Дана серія книг може бути використана на практиці як посібник у діяльності працівників органів державної податкової служби, юристів, бухгалтерів та платників податків. Крім того, дане видання може використовуватися як базовий матеріал для проведення курсів підвищення кваліфікації працівників органів державної податкової служби з відповідних питань. Журнал "Бюлетень фінансово-податкового законодавства і практики його застосування. Офіційні матеріали ДПС" став загальнодержавним періодичним виданням, в якому систематично надається актуальна, повна і об'єктивна інформація щодо фінансово-податкового законодавства і практики його застосування з урахуванням офіційних матеріалів Державної податкової служби в Україні. Це видання стане корисним працівникам податкових інспекцій, судів, юридичних консалтингових фірм, керівникам фінансово-податкових відділів підприємств.
Четверте місце експерти віддали збірнику "Прокуратура України", за заг. ред. О.І. Медведька. (К.: Юрінком Інтер). Збірник підготовлений у співпраці з Генеральною прокуратурою України. До нього включено законодавчі акти, що визначають правовий статус, функції, повноваження, завдання, засади організації та порядок діяльності органів прокуратури, рішення Конституційного Суду України, висновок Венеціанської комісії щодо проекту змін до Конституції України стосовно прокуратури, нормативні акти Генерального прокурора України, що видаються на підставі ст. 15 Закону "Про прокуратуру України": накази, розпорядження, вказівки тощо. Документи, що увійшли до збірника досить повно та всебічно відображають сучасний стан правової регламентації діяльності органів прокуратури. Видання стане незамінним посібником у повсякденній діяльності для працівників органів прокуратури і буде корисним іншим правникам: суддям, працівникам правоохоронних органів, адвокатам, правозахисникам, науковцям, студентам, а також широкому колу громадян.
П'яте місце, знову ж таки за номером, але не за значенням, було віддано книзі Науково-практичний коментар Лісового кодексу України, за ред. Г.І. Балюк. (К.: Юрінком Інтер). Коментар підготовлений у співпраці з Академією правових наук України, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. У ньому на основі наукового аналізу стану лісового законодавства та узагальнення судової практики наводиться постатейне тлумачення чинного ЛК України, а також інших актів законодавства. При цьому запропоновано нові підходи у тлумаченні правових норм та найбільш оптимальні варіанти їх застосування у практичній діяльності. Запропонований коментар підготовлений провідними фахівцями з лісового права за участю авторів ЛК України, які вносили, обґрунтовували та відстоювали його у Верховній Раді України. Видання розраховано як на практичних працівників лісового господарства, так і на осіб, які навчаються на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та досліджують проблеми екологічного права, в структуру якого входять питання, пов'язані з лісовим законодавством, використанням і охороною земель, у тому числі земель лісогосподарського призначення, як об'єкта використання та охорони, а також для широкого кола осіб, які цікавляться проблемами лісового законодавства.
Редакція "ЮВУ" кожного року буде проводити власні рейтингові дослідження, оцінюючи ті чи інші параметри року саме з урахуванням ролі права, юристів, ефективності прийнятих нормативно-правових актів, нових актуальних публікацій. У цьому році як експертів ми запросимо наших читачів. Узагальнюючи соціальну сутність усіх головних процесів 2010 року, юристи, ймовірно, мають відзначити їх ґрунтовність або швидкоплинність, ефективність і напрями соціально-економічного розвитку країни, а також свою роль у цих процесах. |
Назад
