Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини стосовно рішення у справі «Чєхоньска проти Польщі» (“Ciechonska v. Poland”)

Реферативний переклад

У рішенні, ухваленому 14 червня 2011 року у справі «Чєхоньска проти Польщі», Європейський суд з прав людини (далі – Суд) постановив, що:

• мало місце порушення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) (право на життя).

Обставини справи

Заявник, Тереза Чєхоньска, є громадянкою Польщі, народилася у 1943 році, проживає у м. Варшаві.

10 липня 1999 року на її чоловіка, коли він йшов тротуаром території оздоровчої зони у місті Кудова Здруй, впало дерево, внаслідок чого він помер.

Під час розгляду цього випадку різними інстанціями падіння дерева пояснювалося у найрізноманітніший спосіб, зокрема: сильним вітром, слабким корінням, знищенням частини кореневища під час прокладання газопроводу, а також тим, що дерево знаходилося на схилі і потребувало додаткового укріплення, якого не було зроблено.

Відразу після настання нещасного випадку було порушено кримінальну справу. Оскільки правоохоронні органи стверджували, що чоловік п. Чєхоньскої помер внаслідок нещасного випадку, провадження у справі припинялося чотири рази. Проте кожного разу воно відновлювалося з посиланням на висновки експертів, в яких стверджувалося, що обставини нещасного випадку не були встановлені з належною повнотою.

У травні 2001 року міського посадовця, відповідального за стан зелених насаджень у місті, було звинувачено у службовому недбальстві, котре полягало у невстановлені ним того, що дерево становить загрозу. У листопаді 2002 року відбулося перше слухання справи.

Судові рішення про виправдання посадовця неодноразово скасовувалися через те, що не вдавалося встановити всі необхідні фактичні та юридичні обставини справи, зокрема те, наскільки було досліджено стан дерева, а також те, які норми законодавства, що визначають правовий режим зелених насаджень у населених пунктах, були чинні тоді, коли стався нещасний випадок. У липні 2009 року після кількох виправдувальних судових рішень згадуваного посадовця було остаточно виправдано в апеляційній інстанції. Виявлено, що внаслідок захворювання коріння дерева були значно пошкоджені, що неможливо було помітити ззовні; саме тому посадовець не міг знати, що дерево становить будь-яку загрозу. Свої рішення національні суди обґрунтовували також тим, що відсутність норм права, котрі би чітко вказували на особу, відповідальну за утримання зелених насаджень у належному стані, призвело до недбалості з боку міської влади, але аж ніяк не з боку службовця. Суди також звернули увагу на значні недоліки досудового слідства, зокрема на те, що фотознімки з місця події були виконані у чорно-білих тонах та нечітко; дерево було відразу усунуто з місця події та знищено; багато важливих питань так і залишилися без відповіді, наприклад, не було встановлено, де точно знаходився газопровід і яким був його вплив на дерево

У той же час у травні 2002 року п. Чєхоньска – з метою отримання компенсації – подала клопотання про залучення її до кримінальної справи цивільним позивачем. Проте національні суди жодним чином не відреагували на це клопотання. У квітні 2009 року воно було відхилене з огляду на виправдання і звільненням підозрюваного посадовця.

Посилаючись на ст. 2, ч. 1 ст. 6 (право на справедливий суд) та ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції, п. Чєхоньска заявляла, що Кудовська міська влада повинна понести відповідальність за смерть її чоловіка, оскільки не змогла забезпечити належний стан зелених насаджень у місті. Вона також скаржилася на те, що слідство у справі про смерть її чоловіка було проведено неналежно.

Зміст рішення Суду

Суд нагадав, що Держави-Сторони зобов’язані прийняти законодавчі норми, необхідні для забезпечення безпеки людей у публічних місцях, а також зазначив, що у Польщі все ж таки існують законодавчі норми, котрі регулюють порядок охорони та утримання зелених насаджень у населених пунктах, включаючи дерева, що ростуть на муніципальних землях. Більше того, існування цього правового обов’язку було підтверджено у 2009 році остаточним рішенням національних судів у справі п. Чєхоньскої.

Тому Суд повинен був з’ясувати, чи законні засоби захисту – у світлі національного права та практики його застосування – могли забезпечити можливість встановлення всіх фактичних обставин у справі, притягнення винних до відповідальності та надання потерпілій належної компенсації.

Та попри це, Суд зауважив певну тенденцію у недоліках проведення досудового слідства й у процедурі скасування судових рішень попередніх інстанцій, в яких вказувалося на недоліки проведеного розслідування, що мали місця як на досудових стадіях, так і під час судового розгляду справи. Повернення справ на новий розгляд зазвичай було зумовлене помилками, котрих припустилися органи влади нижчого рівня, а повторюваність таких рішень у межах розгляду однієї справи вказує на серйозні недоліки в роботі судової системи, зокрема під час розгляду цієї справи.

У цій справі будь-які можливості встановлення фактичних обставин та притягнення винних до відповідальності були значно зменшені через недопрацювання та прогалини, що мали місця під час збору доказів (дерево пропало безвісті, фотографії з місця події були зроблені неякісно, не було з’ясовано вплив проведення газопроводу на стійкість дерева). Загальна неадекватність та неналежність розслідування лише поглиблювали ці недоліки (зокрема, обвинувачення було висунуто понад рік від дня настання нещасного випадку, перше слухання у справі відбулося більш ніж через три роки, а судовий розгляд тривав у цілому десять років).

Національне законодавство також не забезпечило право п. Чєхоньскої на отримання належної їй компенсації через подання цивільного позову, оскільки її заява про приєднання до справи в якості цивільного позивача так і не була розглянута національними судами. Уряд визнав цей недолік, однак ним не були представлені жодні пояснення.

Суд підсумував, що ні розслідування кримінальної справи, ні можливість подання цивільного позову не забезпечили право заявниці на притягнення до відповідальності особи, винної у смерті її чоловіка, а її право на отримання належної компенсації не було реалізоване. В цілому Суд вважає, що у цій справі правова система Польщі виявилася не в змозі забезпечити адекватне і своєчасне реагування, і це призвело до халатності та до смертельного наслідку. Відтак, мало місце порушення ст. 2 Конвенції.

Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати скарги п. Чєховської, котрі були заявлені на підставі ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції.

Реферативний переклад з англійської мови та опрацювання Комюніке Секретаря Суду здійснено у Львівській лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України П. М. Рабіновичем, О. О. Шарван і Т. Т. Полянським.