«Судний день», або Як Верховна Рада звільняла суддів за порушення присяги

2016-10-04 12:21:06

Судити людей, що відправляють правосуддя, справа невдячна, небезпечна й надто складна. Люди ці – судді – за своєю професійною і корпоративною належністю по суті є стрижнем суспільної когорти найбільш «просунутих» юристів. Вони завжди знайдуть спосіб як захистити свої інтереси. Тим більше, якщо є хоча б якісь «зачіпки» в процедурі звільнення. Тож тут можна вляпатися в таку політичну історію, яка стане соромом для всієї країни.

Наважуся стверджувати, що саме так можна оцінити позачергове засідання Ради 29 серпня 2016 року. Цей день став чорним днем демократії по-українськи. Адже значна частина депутатів фактично проігнорували це засідання Ради. Провладна фракція  БПП «недодала» 50 голосів, фракція «Народного фронту» – 30. Про решту можна не згадувати. Відсутніми в залі ВРУ були провідні антикорупціонери Сергій Лещенко, Мустафа Наем та Світлана Заліщук.  Останні, правда, перебували в США, де спостерігали за дебатами тамтешніх кандидатів у президенти. Вибори в США – питання безперечно актуальне, але не настільки, щоб ігнорувати виконання депутатських функцій.

Інші симпатики глави держави, як то І. Кононенко, С. Березенко   тощо теж десь хутко зникли. Через це частина із суддів, які заплющували очі на злочини проти Майдану, відтепер можуть спокійно звільнитися за власним бажанням, до того ж, із багатотисячними виплатами й пенсіями. Хоча 29 суддів депутати все ж спромоглися звільнити з посад. При тому, що планувалося позбавити посад, як нам вдалося з'ясувати, 33-х служителів феміди. «Пробуксовка» була, зокрема, щодо звільнення деяких столичних суддів. Чиї голоси  посприяли цьому – нескладно перевірити. Скоріше за все мова про депутатів, які користувалися й надалі  користуватимуться «суддівськими послугами». Тактика цілком резонна й зрозуміла, адже суди (судді) можуть нівелювати розслідування НАБУ, в разі передачі  їм справ про корупційні злочини. От цих суддів і хочуть «мати під рукою» депутати. Годі й говорити про те, що така ситуація стає об’єктивною причиною для якнайшвидшого створення Антикорупційного суду.

Пояснюючи ситуацію, голова Вищої ради юстиці Ігор Бенедисюк по «горячих» слідах зазначив, що «сам процес голосування виявився надто заполітизований, адже ВРЮ вносила свої подання з юридичною, а не політичною аргументацією».  Каменя на камені від усього побаченого й почутого не лишила й Оксана Сироїд. На її погляд, «благородний порив Президента України під назвою «скликання позачергового засідання Верховної Ради для звільнення суддів, які знущалися над євромайданівцями», завершився виправданням деяких із них.

Щодо депутатів від Опозиційного блоку, то ці «державники» ще раніше заявляли,  що не бажають «брати участь в розправі на суддями» – теж цілком резонно з погляду на майбутнє. У зв'язку з цим відомий журналіст Наталія Влащенко переконана, що Рада повинна прийняти  новий закон про народного депутата, в якому мають бути зазначені контрольні заходи, в тому числі про відзив «слуги народу» за немотивовану відсутність на парламентському засіданні, або вже своя Верховна Рада має достроково скласти повноваження. Принаймі «такого негативу,  який продемонструвала  ця сесія VIII скликання, в українському парламентаризмі ще не було» – вважає вона.

Можна віднайти ще багато свідчень провалу «судного дня». Засідання не набрало ваги, а питання звільнення суддів не стало актуальним для парламентарів. Можливо так і повинно було статися, щоб продемонструвати всім нам обличчя нинішнього депутатського корпусу.

Таким чином, віднайти адекватне реагування на виклик щодо неблагонадійності суддівської влади парламенту не вдалося. Тож і «розправи» над суддями, принаймі над їх частиною, не відбулося. «Вони проковтнули цю подію й розпочали з нового листа», – так скажуть про нас нащадки. А що маємо сказати ми самі собі сьогодні? Ймовірно, потрібно  говорити про жалюгідність і нашу неспроможність будувати політику зростання, про неповагу до парламентаризму. Неможна кивати один на одного, перекладати відповідальність на когось, а слід чесно стояти за суспільну справедливість і робити це професійно, консолідовано, достойно і вчасно. А за  зловживання правом нам доведеться заплатити, при тому всім, бо «підсудні» ВРУ звернуться за своїм захистом до українських судів та ЄСПЛ. І будуть поновлення та виплати їм – звісно з державної (нашої) кишені.