Монографія є комплексним дослідженням трансформації українського довкіллєвого законодавства у період глибоких соціальних, політичних, воєнних та технологічних змін. У праці сформульовано теоретико-методологічні засади переходу від традиційної екологічної термінології до сучасної довкіллєвої парадигми, обґрунтовано роль принципів права як концептуального орієнтиру для оновлення законодавства та проаналізовано вплив багатофакторних загроз, включно з явищем рашизму як особливої форми еколого-правового виклику.
Особливу увагу приділено оцінці стану довкіллєвого законодавства України: розвитку інституту еколого-правового статусу людини, регулюванню природоохоронних відносин, а також законодавчим механізмам забезпечення екологічної безпеки. Окремий розділ присвячений довкіллєво-правовим вимірам космічної діяльності, зокрема екологічній безпеці космічної діяльності, використанню супутникових технологій для охорони довкілля, гармонізації національного космічного права з правом ЄС. Завершальний блок дослідження зосереджений на майбутньому довкіллєвого законодавства України, його систематизації, цифровізації, адаптації до acquis ЄС та інтеграції в європейський правовий простір. Монографія пропонує науково обґрунтоване бачення модернізації правотворчості в умовах війни й відбудови та сприяє формуванню нової нормативної філософії довкіллєвого права, здатної відповісти на сучасні та перспективні виклики.
